My job

Lately people are asking me about my job, and in general I can say what information developers are doing and what kind of products we provide.
But, my everyday job looks not fascinating at all.
So, imagine you are said to write the documentation about some great tool or application the engineer have made, and here the technical writing process:
Step 1. Ask the engineer how the damn thing works.
Step 2. While listening, nodding.
Step 3. Crickets.
Step 4. Deafling silence.
Step 5. Tumbleweed.
Step 6. Just start writing something. Anything.
Step 7. Give this something to the engineer.
Step 8. Watch engineer become upset at how badly you've missed the point of everything.
Step 9. As the engineer berates you, in between insults he will also throw off nuggets of technical informtion.
Step 10. Collect these nuggets, as they are the only reliable technical information you will receive.
Step 11. Try like hell to weave together this information into something enlightening and technically accurate.
Step 12. Go to step 6.

Love you my friends!

Люблю вас!
Люблю своїх друзів. Люблю їм допомагати, люблю втішити хоча б словом, порадою, чи просто обійняти. І ні, це не важко, це не "напрягає", адже для чого ж тоді друзі, як не опора у важку мить?

Жаль, що не можеш вмить зробити друга щасливим... Обмежені можливості.
Зате можна дати дуже цінне - постійну підтримку і допомогу, віру у справжню дружбу, не дивлячись на різницю у часі, відстані і мови. Для найважливішого і справжнього - це не перешкода!
Σας αγαπώ πάρα πολύ φίλες και φίλοι μου!

Люди... Люди завжди навколо нас. Кожного дня, йдучи на роботу чи то на прогулянку, нас оточують люди. І кожна людина унікальна, індивідуальна, кожна несе в собі частинку болю, частину щастя, і частинку жалю за втратою, і частинку надії на краще...
Кожна людина, котру зустрічаєш чогось/когось боїться, щось/когось любить і щось/когось втратила.
Тому не варто  судити інших, бо ти не знаєш, що випало на долю тієї людини.
Як казали мудрі індійці - не суди про людину, поки не пройшов 2 доби в її мокасінах.
А в індійців вони шились індивідуально для однієї людини, під розмір і форму ніг.
Тобто, пройди моє життя, мої невдачі, мої проблеми і радощі, і тоді ти зрозумієш де я зараз. Спробуй зрозуміти твій світ і призму бачення світу іншої людини.
Прийми її світ!
Побач більше!
Άνοιξε το μυαλό σου για τον κόσμο, τον άλλο κόσμο, μέχρι τώρα άγνωστο κόσμο!
І ти не розчаруєшся!

Dedicated to my friend!
With God everything is possible!
Зроби все можливе зі свого боку, а все неможливе зробить Господь. 
Не засмучуйся і не падай духом через невдачі і невдалі спроби. 
Не здавайся, якщо впав, а вставай!

"Шляхи Господні незвідані"
Ніколи не знаєш, що чекає на тебе завтра: успіх чи невдача, друг чи ворог, родинне тепло чи самотність. Що б це не було, приймай з вдячністю) Адже на все воля Божа...
Можливо, ти просто не бачиш всієї картини, яку малює Господь.