Так дивно...
в останнє, памятаю, мама приходила до мене в кімнату і залазила під ковдру, коли мені було 10-12 років, і то тому, що ображалась на тата :)
А тут, вчора, вона прийшла до мене, хоча я  вже лягла і вимкнула світло . Каже - дуже скучила.
Так приємно, але й дивно.

Маленька фіалка

Прочитала якось історію про королеву, котра прийшла одного ранку до свого саду і побачила, що все в ньому почало засихати і вянути. Королева дуже стурбувалась. Щоб зрозуміти причину лиха, вона запитала дуба, що ріс неподалік воріт, про те, що сталось.
- мені вже набридло життя, - відповів дуб, - я нічого вже більше не хочу. Що б я не робив, ніколи не бути мені таким струнким і прекрасним як сосна.
Тоді королева підійшла до сосни, але почула тільки зітхання, бо вона не могла родити виноград, як виноградна лоза. Але й лоза почала бідкатись, що хоче позбавити себе життя, бо не може бути стрункою і приносити такі гарні плоди, як персик. Герань хотіла бути такою стрункою й запашною, як лілея.
І так по всьому саду.
Нарешті, вислухавши весь той лемент й зітхання, королева опинилась біля маленької фіалки.
- Фіалко, мені здається, що ти не переймаєшся тим всім?
- Звичайно, ні, - відповіла з усмішкою фіалка. Я маленька, не дуже важлива, але розумію, якби ти захотіла мати на моєму місці дуб, чи сосну, персик, лілею чи герань, ти б їх посадила, навтіь якщо вони не пахнуть аж так гарно. Знаючи ж, що ти захотіла маленьку фіалку, я прагну бути найкращою фіалкою, щоб повсякчас тішити твій зір і дарувати тобі красу.

Усі ми різні, усі ми унікальні, але кожен із нас має своє особливе призначення.

Все просто

Φεύγω

Кажуть для дівчини дуже важливі відносини з батьком.
Я люблю свого тата, дуже йому вдячна за все, що отримала і маю в житті.
Я знаю, що він старається, щоб в сім'ї все вистачало і щоб ми не були обмежені, тому він працює постійно.
Рідко буває вдома.
Я його майже не бачу.
Це як якась містична істота-фея, яка робить все для тебе, і гіпотитично любить тебе. Гіпотитично, бо вербально він цього ніколи не висловлював.

Але, як кажуть психологи, для жінок важливо не стільки бачити матеріально цю любов, як відчувати її обіймами, приємними словами, увагою.

Проаналізувавши, як я поводжусь з чоловіками, підозрюю, що в цьому є таки сенс.
Коли до мене наближаються, турбуються, приділяють увагу, я не знаю як реагувати. Як приймати увагу, любов, обійми?
Я відчуваю себе незахищеною, це щось незрозуміле для мене, як якась неадекватна поведінка. Все нутро не розуміє і противиться: "А чого це тебе люблять? А чого це тебе обіймають?"
і я втікаю... Втікаю. Так легше — втікати від невідомого...
Моє спілкування з татом проходить через маму, про мої справи він питає у неї, а не у мене.
Якщо якоїсь миті його можна було застати вдома і я лізла до нього обійнятись, в нього терміново виникали справи чи йому треба було кудись іти. Тобто, мене відштовхували.
Теоретично я розумію, що є нормальними віносинами, але... це все залишається de iure)
De facto - fugo!

Φεύγω, φεύγω από την αγάπη, φεύγω από τη ζωή... και μετά πάσχω από την έλλειψη αγάπης.
Σαν κύκλος!
Curriculum aeternum...
Πώς να το πάψω? Πώς? - αναρωτιέμαι. 

Omnia vanitas!

Усе життя кожної окремої людини, всі її "важливі" проблеми, турботи, страждання можна описати одним реченням —Vanitas vanitatum et omnia vanitas!