Як я втомилась від цієї напускної вищості і більшої цінності.
Хто тобі дав право вважати себе кращим за іншого?
Відколи це твоя думка чи ідея краща за ідею твого сусіда?
Невже в тебе більше влади чи ти Ґенієм себе вважаєш?
Розумна людина може пояснити розумно і доступно для всіх.
Ображати і принижувати інших, хто не зрозумів твоєї думки, ще не свідчення недорозвинутості чи дебілізму. Інколи варто поглянути на себе, можливо це ти - той елемент, та ланка, яка псує зв'язок у ланцюгу інформації.

Наскільки боляче і сумно тепер, а ще якась така гірка злість з'їдає нутро, що мала надії і мрії, які виявились абсолютно даремні.
Коли усе розвалюється навкруги, то й сама маєш відчуття, що розвалюєшся... на частинки, на маленькі атоми... але не лише розвалюєшся, а й з часом через застій починаєш гнити...

Сьогодні прочитала одну притчу, де на крамниці мрії висіла дощечка з написом "якщо твої мрії не збулись, значить ти ще не сплатив ціни!"
Напевно я ще й близько не дійшла до тої сплати. Бракує "коштів"!

Дивна природа людини, наскільки миттєво змінюється наш внутрішній стан, це не просто емоції, це щось більше. Можна знаходитись в одному місці, без жодних зовнішніх змін, але людина вигадлива істота, в нутрі її, intra ніколи не буває спокійно!
Кажуть, совість мучить. Хмм... А що ж тоді таке совість? І коли вона з'являється?
Словник подає дефініцію: "Усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління"
Настільки обширне пояснення, що й далі незрозуміло.